Конституція — гарант демократії Тайвань у світовому плаванні Острів і материк.

Зустріччю з головою Законодавчого юаню Лю Сунфанем завершувався наш журналістський марафон — на колесах автобусів і крилах авіакомпаній — по Тайваню.

Запланована офіційна розмова (по закінченні вона не видалася нам такою) уперше не відбулася у визначений програмою час. Нас з вибаченнями попередили: голова парламенту затримується.

Ця, як пам’ятається, півгодинна затримка обернулася для нас доброю нагодою побувати у сесійному залі тайванського парламенту і якраз у годину — скористаємося звичною для нас термінологією — пленарного засідання.

У ложі преси, з-за штахетика телеапаратури на балконі, ми вдивлялися згори у депутатський зал, вслухалися скоріше в інтонацію виступів, аніж у звукові ієрогліфи китайської мови, якою, на превеликий жаль, не володіли. Та коли нам сказали, що сьогодні обговорюється питання про прийняття бюджету, то потреба в перекладі, та ще й скоромовкою, відпала, оскільки запальністю дискусії, емоційним перепитуванням міністра фінансів, менторським повчанням членів уряду обговорення одразу ж викликало в уяві знайомі словесні баталії в нашому рідному парламенті. Правда, з однією істотною відмінністю: зараз, першого місяця весни, у тайванському парламенті обговорювався бюджет країни вже на наступний фінансовий рік. Тобто часу, щоб профільтрувати кожну статтю витрат, цілком досить…

Голова Лю Сун-фань ще раз зателефонував до спікерської служби, цього разу вже з аеропорту Суньшан, після приземлення літака: він у дорозі до парламенту, але, певно, дещо затримається у полоні автомобільних пробок. Заступник голови парламенту Ванг Джін-пінг запросив нас до залу прийомів і в очікуванні голови розповів нам про систему політичного устрою Тайваню. Так розпочалися наші парламентські інтерв’ю.

  Закон, право і контроль

Запитання. Економіка і демократія — дві головні підойми сучасного розвитку Тайваню. Як одночасно з економічними

  реформами закладалися основи тайванської демократії, яку систему державної влади обрала Китайська Республіка після перебазування Гоміньдану з материка на Тайвань?

Відповідь. Коли уряд Китайської Республіки внаслідок громадянської війни перебазувався на Тайвань, він, закладаючи політичний і державний устрій в нових умовах, успадкував символіку й назву держави, що утворилася на материковій території після перемоги Синьхайської революції і була проголошена СуньЯт-сеном 1 січня 1912 року,— Китайська Республіка.

У розбудові державного устрою Тайвань керувався Конституцією Китайської Республіки 1947 року, до якої, з подальшим утвердженням демократичних свобод, вносилися якісні зміни, а також наслідував приклад західних демократій, водночас не копіюючи їх, вносячи свої засади й відмінності у політичну систему.

В умовах надзвичайного, по суті військового стану політична влада була зосереджена в руках президента Чан Кай-ші, який обирався на цей високий пост чотири рази, кожний строком на 6 років. Двічі на пост президента обирався син Чан Кай-ші Цзян Цзін-го, який понад десять років, до Другої світової війни, жив і працював у Радянському Союзі. Президент Цзян Цзін-го сповідував принципи конституційного і демократичного правління і тому йшов від політики надзвичайних повноважень до відмови від мислення категоріями «холодної війни», до послідовної і поступової побудови розвиненої демократії. Після вступу в 1988 році на вищий державний пост президент Лі Ден-хуей продовжив курс на економічні реформи, на розвиток демократії, на мирне об’єднання країни.

Слід відмітити, що, незважаючи на досить велику концентрацію влади у післявоєнні роки в руках президента і під егідою однієї політичної партії — Гоміньдану, економіка Тайваню з 50-х років розвивалася шляхом ринкової трансформації. Вміле поєднання державного регулювання з вільним підприємництвом у результаті привело до економічного успіху, який у світі почали називати «тайванським дивом».

Источник загранпаспорт киев.

Спонсор статьи: курсы английского, ремонт фотоаппаратов canon.